Марихуана AK-47 МАРИХУАНА Кострома Марихуана индика

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Братцы и сестренки, сегодня я расскажу вам историю, которая точно вас развеселит. Да, это история о том, как я купила шишки марихуаны и начиталась в библиотеке в хлам.

Скажу сразу, я не рекомендую никому вступать в ряды наркоманов, это серьезно вредит здоровью и жизни. Но раз уж мы тут собрались, то погрузимся в историю с юмором и иронией.

Итак, начнем с того, как я приобрела свои дорогие шишки. Оказывается, наркомания - это искусство, и надо знать своих поставщиков. Я попалась на хитренького продавца, который предлагал мне дутый, аккуратно упакованный в ножной пластиковый пакетик. Но я не настолько наивная, чтобы взять крэк, который к тому же заправлен бензодиазепинами! Этот кайф я оставлю на потом, а пока я иду дальше по своему пути, ищу натуральные продукты.

И вот, однажды, я наткнулась на своего провидца - небольшую группу молодежи, которая обменивалась наркотиками. Я подошла к ним и спросила, не найдется ли у них чего-нибудь более безобидного. И, о чудо, они предложили мне шишки марихуаны!

Окей, я тут же согласилась и сунула им пару долларов. Взамен получила небольшую пакетик приятно пахнущих шишек. Ну, что я могла сделать, а? Ведь предложение не отказывают, особенно когда речь идет о таком интересном путешествии как наркотики.

Итак, шишки были куплены, теперь можно готовиться к настоящему приключению. Именно там я планировала провести свой вечер.

Заперевшись в железном приветствии дома из библиотеки, я распаковала свои шишки и начала курить. Да, друзья, я не стесняюсь признаться, что в этот вечер я превратилась в настоящего наркомана.

Почувствовав приятное покалывание и расслабление, я решила достать свои закладки - небольшой пакетик с кодеином и жмыхом, оставшимся после перепрессовки маковой соломки. Еще одна доза увлекла меня в безумный мир сна и суматохи, но я оставалась неукротимой - голова кружилась, а мысли текли рекой.

Не смотря на мое путешествие в мир наркотиков, я не забывала об истинных ценностях. Ведь знаете ли, мои друзья, в нашем мире ничего не стоит без красоты и ума. Поэтому я с подозрением открывала каждую страницу и замирала от восторга, когда находила цитаты Достоевского и Гоголя, аккуратно оформленные жирным шрифтом. Да, вот каким нужно быть наркоманом - курить шишки и читать классику!

Но даже на такое неблагоразумное путешествие наркомана есть своя доля ответственности. Поэтому я оставалась в библиотеке до самой закрытии, чтобы не навлечь на себя внимание ни страшных полицейских, ни зубатых библиотекарей. И когда свет погас, я чувствовала себя поистине хозяйкой этого мира знаний и наркотиков.

Но долгий путь наркомана к счастью должен закончиться, и я заметила, что выгляжу я совсем не так, как хотелось бы.

И вот, едва смыкая глаза, я решила отправиться в свою кровать, чтобы в отрубе отдохнуть от этого нелегкого дня. И пусть мое путешествие в мир наркотиков закончится - я всегда смогу проснуться и рассказать вам новую историю об этом безумном и необъяснимом мире.

Итак, друзья, моя история подошла к концу. Я купила шишки марихуаны и начиталась в библиотеке в хлам. Желаю вам всем ясного ума и крепкого здоровья!